Інформація про функціонування лікарні за матеріалами газети “Місто робітниче”

Загальна інформація

Ватутінська міська лікарня — як вдається функціонувати у вкрай важких умовах?

2020 рік, як ніякий інший за останні часи, визначив основний пріоритет у житті — здоров’я наших громадян та його збереження. І основну роль у цій боротьбі відіграють медичні заклади та їх працівники. Цілий рік у важких умовах вони трудилися, не покладаючи рук, наражали себе на небезпеку, рятуючи інших. Звичайно, не стали виключенням і медики нашого міста. А, тим часом, сама лікарня, а точніше Комунальне некомерційне підприємство “Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради” зазнавало своїх змін — продовження реформування, зміна керівництва, набуття досвіду існування за новими правилами, що були запроваджені на державному рівні. І попри те, що містом подекуди ширяться прикрі чутки про закриття Ватутінської міської лікарні, заклад активно розвивається, а його нові керівники намагаються зробити усе можливе, щоб вивести підприємство на новий якісний рівень.

Щоб дізнатися, як же насправді функціонує заклад, ми вирішили поспілкуватися з його очільниками.

Віктор Павлович Табачишин — директор підприємства. Як би незвично це не звучало, але таке поняття, як “головний лікар”, реформа просто прибрала із медичного лексикону. І саме слово “директор” вже передбачає підприємницьку жилку, розуміння функціонування закладу не як такого, що фінансується “згори”, а як своєї власної справи, проблеми і болі якої доведеться нині вирішувати самостійно.

— Вікторе Павловичу, розкажіть, передусім, про призначення на нову для Вас посаду, про острахи та готовність взятися за нелегку справу, мотивацію та моральну готовність.

— Насправді, для мене не надто важливий сам шлях, який привів мене на сьогоднішню посаду, хоча, зізнатися чесно, він був складним і тривалим. Для мене важлива якісна робота нашої лікарні, збереження її потенціалу та його ж примноження. А ще, коли я лише подавав документи на конкурсну комісію (а це майже півтора роки тому), вважаю, заклад ще не був у такому критичному стані, який мені вже довелося приймати. Але ж і відступати від поставленої мети не можна, нема куди відступати, потрібно робити усе можливе для збереження медичного закладу нині усієї новоутвореної громади.

— Про який саме критичний стан говорите, які основні сьогоднішні труднощі лікарні?

— Перш за все, це колосальна заборгованість по заробітній платі за 2020 рік — близько двох мільйонів гривень. Це основний біль, адже робота лікарні залежить, передусім, від її злагодженого колективу — професійного персоналу. Заборгованість продовжує наростати і у 2021 році, поступово, ніби сніжна лавина, сума збільшується кожного місяця на 500 тисяч гривень, а покрити такий борг самостійно підприємство не в змозі.

Друге проблемне питання — кадрове. За останні роки професіоналів не лише не прибувало — вони йшли від нас.

Ну і третє питання — надання якісних послуг. А для цього якраз потрібні і кадри, і фінанси для придбання нової апаратури. Надання таких послуг у сьогоднішніх реаліях і мають забезпечити нам функціонування усього закладу. Маємо заробляти!

Звичайно, існують і побутові та комунальні проблеми, які потребують нагального вирішення, адже маємо створити комфортні і конкурентоздатні умови, яких від усіх медичних закладів вимагає Національна служба здоров’я України.

— Які джерела фінансування має підприємство і чи зможуть вони покрити усі витрати та потреби?

— Перше і основне джерело — НСЗУ (Національна служба здоров’я України) — служба висуває нам вимоги до матеріально-технічного і кадрового забезпечення кожної служби, яка надає той чи інший пакет послуг, і тільки у разі відповідності вимогам та при наявності електронного направлення від сімейного чи лікуючого лікаря, відбувається оплата праці. Якщо маємо таку можливість і потужність — з нами підписують договір на виконання конкретної процедури, наприклад, і за неї отримуємо кошти.

Друге джерело — надання платних послуг — у нашій лікарні це, наприклад, медогляди, стоматологія, оренда приміщень та пацієнти без направлення, які оплачують послуги у касі підприємства. Сюди також можна віднести спонсорську допомогу та меценатство.

Третє джерело — місцевий бюджет. Він покриває комунальні платежі лікарні, а також з місцевого бюджету фінансуються поточні та капітальні ремонти.

На жаль, сьогодні Національна служба здоров’я значно зменшила нам фінансування через невідповідність певним вимогам і цю ситуацію ми повинні виправляти, нарощуючи потенціал закладу.

— Які бачите шляхи виходу із критичної ситуації, які будуєте плани та стратегію?

— Вважаю, що ситуацію в змозі покращити наявність якісного медичного обладнання. Та для цього нам потрібна максимальна підтримка з боку місцевої влади, сприяння спонсорів.

У планах придбання наркозно-дихальної станції — апарат, від якого залежить доля хірургічного відділення та й усієї лікарні в цілому. Апарат коштує приблизно 450 тисяч гривень. Його придбання допоможе швидше залучити до нашої лікарні важливого спеціаліста — анестезіолога. Ведемо переговори з керівництвом міста, вже написано листи до обласної ради, до народного депутата Сергія Нагорняка.

Зменшити наростання критичних боргів поки вдається лише за допомогою економії з виплати заробітної плати. Прошу працівників писати заяви за власний рахунок. Звісно, так довго тривати не може, але поки це єдиний метод не вийти в надкритичний стан. Маємо велику надію на місцеву владу, за сприяння якої хочемо просити допомоги у виплаті нинішньої заборгованості.

Залучення нових спеціалістів — наш основний стратегічний крок. Але і тут самотужки не впораємося. Щоб запросити у наше місто хорошого спеціаліста, потрібно забезпечити його житлом та пристойним заробітком. І тут знову ж потребуємо сприяння місцевих керманичів, які мають забезпечувати лікарів квадратними метрами. В найближчій перспективі почне роботу новий педіатр та гінеколог. Ведемо переговори із залучення окуліста.

Все ще триває робота над запуском у роботу паліативного відділення. Майже завершено ремонт. На черзі — наповнення відділення меблями та обладнанням. Працюємо над цим питанням. Робота зі створення такого відділення була розпочата ще за попереднього керівництва лікарні. Та для нас нині ця ідея, як “чемодан без ручки” — і зупиняти процес вже не варіант, і розглядати її, як таку, що забезпечить нас коштами, не вбачаю можливим. У такому відділенні передбачено лише сім ліжок, а витрат на нього передбачається ще багато, як і залучення персоналу та забезпечення його заробітними платами. Нещодавно ми мали зустріч із завідувачем паліативного відділення Черкаського обласного онкодиспансера. Керівник стверджує, що за умов державного фінансування, на сьогодні, служба паліативної допомоги нерентабельна. І стоїть гостра потреба в додаткових коштах спонсорів, волонтерській допомозі.

Тому, на жаль, відкриття відділення у нашій лікарні не на часі.

— Чи будуть збережені усі нині функціонуючі відділення закладу? Чи є сьогодні актуальним питання щодо закриття деяких із них?

У планах і перспективі — зміна структури лікарні. Заклад не буде ділитися на конкретні відділення. Натомість, буде утворено три великих структурних підрозділи — клініко-діагностичний, хірургічний та терапевтичний. Хірургічний, у свою чергу, міститиме в собі такі напрямки: травматологія, хірургія, урологія, гінекологія, лор. Терапевтичний — терапевтичний напрям, неврологічний, інфекційний та педіатрія. Клініко-діагностичний підрозділ — амбулаторний прийом вузьких спеціалістів та лабораторно-інструментальні обстеження у поліклініці.

Таким чином, можна зберегти усі напрямки надання медичної допомоги, — вважає Віктор Павлович.

Про роботу на вже придбаному новому обладнанні розповідає Віта Вікторівна Береговенко. Нині її призначають на нову посаду, яка називається “медичний директор”. У спектр обов’язків тут входять питання більш наближені безпосередньо до лікувальних процесів на підприємстві, їх організацію, контроль, керування.

Серед нинішніх унікальних процедур, які можемо надавати — робота на сучасному відеогастро- та колоноскопі, який було придбано у попередні роки. Це додатковий пакет послуг, який дозволяє залучати додаткові кошти у лікарню. Маю відповідну кваліфікацію для обстеження на ньому стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки та товстого кишківника.

Ще один, нещодавно придбаний апарат — гістероскоп для діагностики гінекологічних захворювань — на ньому буде працювати новий лікар-гінеколог. Це унікальне обладнання, якого немає у сусідніх лікарнях. Найближче, де можна пройти таке обстеження — це Городище. Тому маємо надію, що зможемо надавати послугу великій кількості пацієнтів і з сусідніх районів у тому числі.

Віта Вікторівна впевнена, що можливість таких унікальних досліджень дасть поштовх для розвитку підприємства, а потік пацієнтів збільшиться в рази.

Віктор Павлович Табачишин виділяє і роботу нашого інфекційного відділення, яке має можливість приймати сьогодні хворих з усієї області. Наша лікарня не увійшла до переліку коронавірусних, тому маємо можливість розвантажувати роботу колег із сусідніх лікарень, приймаючи інфекційних хворих з іншими діагнозами. Адже навантаження коронавірусних лікарень сьогодні таке, що колеги просто не мають місця для розміщення таких пацієнтів. Дякую завідувачу інфекційного відділення Вікторії Віталіївні Дремлюзі та середньому й молодшому персоналу за сумлінну працю та розуміння проблем і потреб лікарні. Відділення під її керівництвом працює надзвичайно ефективно.

Ситуація у відділеннях

Задля всеохоплюючої картини та аналізу ситуації, Віктор Павлович Табачишин порадив нам поспілкуватися і з безпосередніми керівниками двох провідних відділень лікарні.

Юрій Васильович Писанко, завідувач загально-терапевтичного відділення, вважає ситуацію, що склалася у лікарні, надскладною та розповідає про причини такого положення і варіанти, які, на його думку, є рятівними для збереження лікарні у громаді.

“На сьогодні, ми є лікарнею планової допомоги та в такому режимі, думаю, не зможемо повноцінно забезпечити заклад фінансово. Ми не надаємо ургентних послуг — і це є основною проблемою. Адже відсутність чергових і ургентних лікарів заганяє нас у глухий кут. Пацієнти не доходять до нас саме з цієї причини. Карета швидкої допомоги везе хворих у сусідню Звенигородську лікарню, де їм цілодобово можуть надати невідкладну допомогу. Саме робота 24/7 є запорукою успіху і лише повернення до цієї моделі дасть нам надію на повноцінну роботу. Мені надзвичайно прикро, що через це ми втрачаємо пацієнтів, адже хочу, щоб саме у нашому місті була лікарня, яка в змозі надати послуги жителям усієї громади. Ми ж усі прекрасно розуміємо відмінність у ставленні до пацієнтів “своїх” і “чужих”. Я щиро бажаю, щоб ми могли якісно допомагати нашим людям, щоб лікарню було збережено”.

Ще одним перспективним напрямом, зважаючи на свою специфіку роботи, Юрій Васильович, все ж вважає, саме роботу паліативного відділення. Крім того, на його думку, багато чого вже готово, відповідні спеціалісти є, тому варто було б запускати і результат не забарився б.

Завідувач хірургічним відділенням Василь Іванович Ковганюк, пов’язує плачевну ситуацію у лікарні, що склалася, з діями попереднього керівництва, які, на його думку, були неправильними, а також із загальнонаціональною проблемою, адже реформа нищить медицину, заявляє чоловік.

Він розповідає, що операцій у загальнохірургічному відділенні проводиться достатньо. Звичайно, якщо порівнювати з попередніми роками, кількість пацієнтів, все ж зменшується як і кількість операцій. Причина — все та ж відсутність ургентації. “Та все ж, ми маємо змогу на місці лікувати наших людей і повинні зберегти відділення за будь-яких обставин! Я присвятив роботі у цьому відділенні частину свого життя — 26 років, стояв у витоків його створення і зі свого боку докладатиму всіх зусиль, щоб воно функціонувало й надалі”, — стверджує Василь Іванович.

“Хочу звернутися до депутатів місцевої ради — приходьте до нас у відділення та й в лікарню взагалі, цікавтеся частіше нашими проблемами, говоріть з персоналом — і тоді вам наші проблеми болітимуть не менше, тоді ви зрозумієте, наскільки важливою є наша робота”, — закликає чоловік.

Проблем вистачає — це зрозуміло і очевидно. І щоб загроза закриття не висіла над лікарнею як “дамоклів меч”, потрібно здолати ще немало труднощів. Просити, залучати, виконувати вимоги, покращувати, тримати на рівні. Бути вигадливими, підприємливими, сучасними, мобільними і, головне, такими, що не бояться ніяких перешкод. Нові керівники обіцяють бути такими. Іншого виходу нема. Справ настільки багато, що сфокусуватися на чомусь одному просто нереально — потрібно бути багатофункціональними. Ось просто під час запису інтерв’ю Віктор Павлович вирішує із куратором питання побутове — дуже оперативно потрібно вирішити питання зі зміни постачальника газу. І це у такий морозний період! І за принципом цієї ситуації кожен робочий день.

Залишається лише бажати наснаги та витримки! Час покаже — він чітко висвітлить чи перетворяться ці прагнення на результат.

Матеріал газети «Місто робітниче» від 22 січня 2021 року №6